Блог викладача фізики та астрономії Манєвської Ірини Володимирівни

     Іван Пулюй — життя в ім’я науки та України

(до 175 річниці від дня народження І.Пулюя)

Тобі, великий наш земляче,  наша шана і хвала

Іван Пулюй (1845–1918) – український фізик та електротехнік, винахідник, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. 

2 лютого 2020 року світова громадськість відзначає 175-у річницю з дня народження видатного українського фізика та електротехніка Івана Павловича Пулюя.

 Іван Пулюй наочно продемонстрував, що українці можуть робити великі відкриття у сфері точних наук. І водночас, працюючи в наукових осередках поза своєю батьківщиною, залишатися українськими патріотами, трудитися для української справи.

Іван Пулюй народився в містечку Гримайлові на Тернопільщині в побожній родині греко-католиків. І першим його кроком до знань була духовна семінарія у Відні. Але нездоланне бажання вчитися, осягати вершини науки привело його до теологічного і філософського факультетів Віденського університету. А у Страсбурзькому університеті І.П. Пулюй здобув ступінь доктора філософії (спеціалізація з фізики), працював приват-доцентом Віденського університету, професором експериментальної і технічної фізики у Німецькій вищій технічній школі у Празі, був її ректором.

Як часто буває, медицині, зокрема рентгенології, Іван Павлович прислужився випадково. У 1877 році він сконструював катодну лампу – «трубку Пулюя». Зробивши її вакуумною і наповнивши розрідженим газом, вчений став пропускати через неї струм і отримав «катодні промені» – потік високошвидкісних електронів. Про своє відкриття Іван Пулюй зробив кілька публікацій, а 1889 року Лондонське фізичне товариство надрукувало монографію І.П. Пулюя про катодні промені. У ході досліджень з катодних променів, сфокусованих на фотопластинці, було одержано Х-промені. На жаль, українець не усвідомив, що відкрив щось принципово нове. Це зробив майже через 7 років Вільгельм Конрад Рентген (1845-1923).

І.П. Пулюй – одним із перших етнічних українців став світилом фундаментальної науки. Його значення для нинішньої молоді як приклад виходу за вузькі національні межі на широкі простори світової науки важко переоцінити. Навіть сам факт неофіційного змагання з Рентгеном за першість у відкритті Х-променів багато про що говорить. Навряд би воно стало можливим, якби Іван Пулюй замкнувся «на тихому хуторі», не знав європейських мов, не публікувався в серйозних наукових часописах, якби не дерзав і боявся експериментувати, ламати усталені догми.

Про енциклопедизм ученого, широкий діапазон його знань свідчить і той факт, що він разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким став одним із перших перекладачів Біблії українською мовою (1904).