Нобелівська премія з фізики-2017

 Нобелівська премія з фізики-2017

Нобелівську премію з фізики отримають троє вчених, які 

  змогли експерементально виявити гравітаційні хвилі.  

Райнер Вайс                         Баррі Бариш                                  Кіп Торн

Нобелівська премія в галузі фізики присуджена в 2017 році Райнеру Вайсу (1/2), Баррі Баришу і Кіп Торну по (1/4) за винахід детектора гравітаційних хвиль і їх дослідження. Про це Нобелівський комітет оголосив під час спеціальної прес-конференції в Стокгольмі.

Премія в галузі фізики присуджена з формулюванням: "За вирішальний внесок в LIGO-детектор і спостереження гравітаційних хвиль". LIGO-детектор - це лазерно-інтерферометрична гравітаційно-хвильова обсерваторія, розташована в США. Навколо неї утворилося Міжнародне наукове співтовариство LIGO. Нобеліанти цього року заснували цей проект.

У цьому році сума Нобелівської премії була збільшена на 1 мільйон шведських крон - до 9 млн крон, що приблизно еквівалентно сумі в 1 млн 119 тис. американських доларів.

14 вересня 2015 вперше були виявлені гравітаційні хвилі Всесвіту, про які говорив Альберт Ейнштейн 100 років тому. Хвилі з'явилися в результаті зіткнення двох чорних дір. Знадобилося 1,3 мільярда років, щоб хвилі надійшли в детектора LIGO в США.

Про експериментальне підтвердження теорії Альберта Ейнштейна про гравітаційних хвилях оголосили в лютому 2016 року. 100 років тому Ейнтштейн в своїй теорії відносності описав, що гравітаційні хвилі рухаються зі швидкістю світла, заповнюючи Всесвіт, проте він не зміг припустити, що їх можна буде виміряти. Американські фізики за допомогою лазера вперше виміряли довжину чотирикілометровий тунелів, які зменшувалися і збільшувалися під впливом гравітаційних хвиль.

У чому революція?

У прес-релізі Нобелівського комітету наголошується, що до сих пір всі види електромагнітного випромінювання були використані для дослідження Всесвіту. Однак "гравітаційні хвилі є прямим свідченням існування перебоїв в площині простір-час". "Це щось абсолютно нове і відмінне, воно відкриває невидимі світи." Багато відкриття чекають тих, хто досягне успіхів в дослідженні гравітаційних хвиль і інтерпретує їх послання ", - йдеться у висновку Нобелівського комітету.

 

Ці три гифки є моделюванням злиття двох чорних дір і в результаті утворюють гравітаційні випромінювання.

19 листопада минає 20 років з дня, коли Леонід Каденюк увійшов в історію як перший і наразі єдиний українець, який здійснив політ у космос.

Першим і єдиним космонавтом незалежної України є Леонід Каденюк. Його політ у складі міжнародної експедиції відбувся в 1997 році і тривав 17 днів.
Українець летів на тому самому шаттлі, який у 2003 році згорить, повертаючись на Землю. Цей самий корабель використовували для зйомок у фільмі Армагеддон з Брюсом Віллісом та Беном Аффлеком (кіно знімали, якраз коли Каденюк тренувався у NASA).
Каденюк захотів бути космонавтом після польоту Юрія Гагаріна. Тоді майбутньому українському космонавту було 10 років. У 1976 році його відібрали до загону радянських космонавтів. Мрію життя йому вдалося здійснити через 21 рік.
У космосі Каденюк досліджував вплив невагомості на три види рослин — ріпу, сою і мох.
Для пробудження космонавтів на кораблі використовуються мелодії, які обирають самі учасники. Каденюк своєю обрав гімн України. Тому двічі за час його перебування у космосі учасники міжнародного екіпажу прокидалися під музику Михайла Вербицького.

Каденюк народився 28 січня 1951 року в с. Клишківці Хотинського району Чернівецької області. Закінчив Клишковецьку середню школу (1967), Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (1971), Московський авіаційний інститут (1989).

Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях Союз і орбітальної станції Мир. Пройшов підготовку за програмою Буран. Льотчик-випробувач I класу, освоїв 54 типи та модифікацій літаків.

Герой України (1999). Генерал-майор авіації. Почесний громадянин міста Чернівці (2001). Народний депутат України 4-го скликання (2002-2006). Кандидат технічних наук (2006). Віце-президент Аерокосмічного товариства України (з 2007). Радник прем'єр-міністра України з питань авіації і космонавтики, радник голови ККА України (з 2011).
Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях Союз і орбітальної станції Мир. Пройшов підготовку за програмою Буран. Льотчик-випробувач I класу, освоїв 54 типи та модифікацій літаків.
Герой України (1999). Генерал-майор авіації. Почесний громадянин міста Чернівці (2001). Народний депутат України 4-го скликання (2002-2006). Кандидат технічних наук (2006). Віце-президент Аерокосмічного товариства України (з 2007). Радник прем'єр-міністра України з питань авіації і космонавтики, радник голови ККА України (з 2011).

ЦЕ ВСЕ ПРО НЬОГО

Через сім років після відбору керівництво Леоніда Каденюка виявило той факт, що вони з братом народилися в один день з різницею в рік. Такий збіг викликав підозру. Насправді обоє братів — двійнята, і різниця між Сергієм і Леонідом — усього 15 хвилин. Мусив зізнатися, коли вступав до авiацiйного училища, не мав ще й 17 рокiв. I мама пiдробила свiдоцтво про народження, приписавши зайвий рiк. Старі фронтовики вибачили цю хитрість, згадавши, що багато хто робив так у воєнні роки.

* * *

Літав на 60 типах літаків. Загалом налітав за життя 2400 годин (100 діб).

* * *

У Зоряному містечку впродовж двох місяців відбору майбутній космонавт психологічно «розвантажувався» книжками Ільфа та Петрова «12 стільців» і «Золоте теля». За цей час він схуд майже на 5 кг.

* * *

У космосі Каденюк спав на... стелі. Про це свідчать фото, зроблені командиром корабля, які той показував на всіх прес–конференціях.

* * *

Якби Радянський Союз не розпався, то Леонід Каденюк був би командиром корабля багаторазового використання «Буран».

* * *

До сьогодні український космонавт три–чотири рази на тиждень пробігає по 10 кілометрів.

* * *

«Хто б ви хотіли, щоб заспокоював ваших дружину і сина, присутніх на старті, у випадку вашої загибелі?» — цим запитанням перед польотом у космос Каденюка застали зненацька в тому сенсі, що треба було одразу назвати двох астронавтів. Їх включали в групу психологічної підтримки. Леонід Каденюк запропонував Хайді Стефанишину–Пайпер — американку українського походження і Ріка Хасбенда, який потім полетить командиром «Колумбії» і загине. Сам Леонід Костянтинович за свою кар’єру льотчика реально міг розбитися двічі.Відео

До 150-річниці з дня народження

«Життя нелегке, але що поробиш - треба мати завзятість, а головне - вірити в себе. Треба вірити, що ти народився на світ заради якоїсь мети, і домагатися цієї мети, чого б це не коштувало»                                Марія Кюрі

МАРІЯ СКЛОДОВСЬКА-КЮРІ ЦІКАВІ ФАКТИ

Марія Склодовська-Кюрі одержала дві Нобелівські премії в галузі фізики і хімії, увійшовши таким чином в історію як єдина жінка, яка двічі була удостоєна вищої нагороди в науковому світі.

Марія народилася 7 листопада 1867 року в Варшаві в великій, дружній і інтелігентній родині. Її батько був викладачем фізики і математики, а мати утримувала престижний пансіонат для дівчат з кращих родин. Але незабаром щасливі часи для сім’ї Склодовських закінчилися: батько втратив всі заощадження, померла сестра Марії Зося, а потім мати померла від сухот. Незважаючи на ці трагедії, Марія продовжувала добре вчитися і була кращою ученицею гімназії. У той час жінки не могли вступити до університету, тому Марія продовжила освіту в підпільному «Вільному університеті», в якому лекції читали професора зі справжніх університетів потайки на квартирах учнів або викладачів.

Старша сестра Марії теж прагнула до знання, вони обидві мріяли про навчання в Сорбонні. Сестри домовилися допомагати один одному. Спочатку Броня поїхала в Париж, а Марія влаштувалася гувернанткою, 5 років працювала і пересилала гроші сестрі. Потім в Париж приїхала і сама Марія, поступово на факультет природознавства Сорбонни в 1891 році. Марія займалася з ночі до ранку, читала тисячі книг. У 1893 році вона закінчила курс першою та отримала ступень з фізики і математики.

У 1894 році Марія зустріла П’єра Кюрі, який керував лабораторією в школі промислової фізики і хімії. Загальні наукові інтереси зблизили пару, через рік вони одружилися. У цьому щасливому, але недовгому шлюбі народилося дві дочки. У 1896 році Анрі Беккерель відкрив промені, які випромінювали уранові сполуки. Подружжя Кюрі вирішили детальніше вивчити ці промені і відкрили, що уранова руда має ще більше випромінювання, ніж уран, торій або їх сполуки. У 1898 році Марія і П’єр Кюрі оголосили про відкриття двох нових радіоактивних елементів — радію і полонія. Але їм не вдалося виділити жоден з цих елементів для надання вирішальних доказів.

Марія Кюрі — засновниця інститутів Кюрі в Парижі і в Варшаві.

Подружжя почало нелегку працю: потрібно було екстрагувати нові елементи з уранової руди. На це у них пішло 4 роки. Тоді ще не було відомо про згубний вплив радіації на організм, а переробляти довелося тонни радіоактивної руди. У 1902 році їм вдалося виділити десяту грама хлориду радію з декількох тонн руди, а в 1903 році Марія представила в Сорбонні докторську дисертацію на тему «Дослідження радіоактивних речовин». У грудні 1903 року Беккерель і подружжя Кюрі отримали Нобелівську премію. Сімейне щастя Марії тривало недовго, в 1906 році П’єр загинув під колесами екіпажу. Незважаючи на те що Марія була неймовірно засмучена загибеллю коханого чоловіка, вона знайшла в собі сили продовжувати їх спільні дослідження.

У 1906 році вона стала першою жінкою-викладачем Сорбонни, в 1911 році отримала другу Нобелівську премію і стала керувати відділом дослідження радіоактивності в новозаснованому Радієвому інституті. У наступні роки Марія Склодовська-Кюрі одержала понад 20 почесних вчених ступенів, була членом 85 наукових товариств з усього світу.

У роки Першої світової війни Марія Кюрі, разом зі старшою дочкою, яка тоді була ще підлітком, їздила по госпіталях з першим рентген-апаратом і навчала лікарів робити рентген для того, щоб більш успішно проводити операції у поранених.

 Марія Кюрі на грудях носила свій незмінний талісман — ампулу з радієм. Талановитий і геніальний вчений, самовіддана Марія Склодовська-Кюрі підірвала своє здоров’я за роки роботи з радіоактивними елементами, так як не робила жодних заходів безпеки.

У 1934 році вона померла від хронічної променевої хвороби.   

        Фільм  

Жінка, як те земне творіння

Вона чекає, творить і кохає, 

Але не кожна досягає всі вершини, 

А ті що досягають відомі і донині...

60 років 

космічної ери

60 років тому відбувся запуск у космос першого штучного супутника. Саме ця подія відкрила нову космічну еру в історії людства. Офіційний старт програми з підготовки та запуску першого штучного супутника Землі був даний 1954 році. На його чолі стояв основоположник практичної космонавтики Сергій Корольов. Перший штучний супутник Землі був запущений на орбіту в СРСР 4 жовтня 1957 року. Запуск здійснювався з 5-го науково-дослідного полігону міністерства оборони СРСР «Тора-Там» (що отримав згодом відкрите найменування космодром Байконур). Супутник отримав назву ПС-1 (Простий Супутник – 1).

Супутник діаметром 58 сантиметрів та вагою 84 кілограми запустили на орбіту за допомоги переобладнаної балістичної ракети. На його оболонці були розміщені дві антени довжиною 2,4 і 2,9 метрів. Також на ньому було встановлено 2 радіопередавачі з джерелами живлення. Саме вони й передали перший сигнал із космосу: «Біп! Біп!». Супутник ПС-1 рухався по еліптичній орбіті зі швидкістю 24,5 тисячі км/год. Один оберт навколо Землі він здійснював за 96 хвилин. Політ супутника у космосі тривав 92 дні. Він здійснив 1440 обертів навколо Землі і пройшов, таким чином, близько 60-ти мільйонів кілометрів. У січні 1958 року супутник почав відхилятись від орбіти і, вочевидь, увійшовши в земну атмосферу та згорів.

До 160-річниціз дня народження К. Ціалковського

Першим науково обґрунтовану гіпотезу міжпланетних подорожей дав Костянтин Едуардович Ціолковський, засновник сучасної космонавтики.

Вчений народився 17 вересня 1857 року, помер 78-річний Костянтин Ціолковський 19 вересня 1935 р.

Предки К.Ціолковського — вихідці з Волині, далекі родичі гетьмана Северина Наливайка, чим вчений пишався. Батько, Едуард Ігнатійович Ціолковський (1820–1881), був спольщеним дворянином середнього статку, служив лісничим. Мати, Марія Іванівна Юмашева, за походженням татарка.

У дев'ятирічному віці Костя захворів на скарлатину і втратив слух. Хлопчик не зміг навчатися в школі і мусив займатися самостійно. Через два роки Костю спіткало інше страшне горе - смерть матері, яка підтримувала сина, займалася з ним. Від цього часу і до кінця життя у Костянтина була тільки самоосвіта.

Займаючись у бібліотеці, Костянтин Ціолковський одержував з дому 10-15 рублів на місяць. Харчувався одним чорним хлібом, не мав навіть картоплі і чаю, але купував книги, трубки, ртуть, сірчану кислоту для дослідів. У 22 роки він склав іспит на звання вчителя народних училищ.

Жив учитель-початківець у будинку Євграфа Соколова. От спогади самого Ціолковського: "Господар, людина прекрасна, але сильно випивав. Часто розмовляли за чаєм, обідом або вечерею з його дочкою. Вражений був її розумінням Євангелії. Час було одружитися, і я одружився з нею без любові, сподіваючись, що така дружина не буде мною вертіти, буде працювати і не перешкодить мені робити те саме. Ця надія цілком виправдалася. Вінчатися ми ходили до церкви за чотири версти пішки. Повернулися, і ніхто про наш шлюб нічого не знав. До шлюбу і після нього я не знав жодної жінки, крім дружини. У день вінчання купив у сусіда токарний верстат і різав деталі для електричних машин. Все ж про весілля пронюхали якось музиканти. Насилу їх випровадив. Напився тільки піп, який вінчав нас. І то частував його не я, а господар ... Я ніколи не пригощав, не святкував, сам нікуди не ходив, і мені моєї платні вистачало."

Костянтин і Варвара Ціолковські мали п'ятьох дітей (дві дочки та три сини) і тільки дочки пережили батька. У нього була велика сім'я і маленька платня. "Вдягалися ми просто, по суті, дуже бідно, але в латках не ходили і ніколи не голодували... Були маленькі сімейні сцени і сварки, але я усвідомлював себе завжди винним і просив пробачення."

За роботу "Механіка тваринного організму" Ціолковський був обраний дійсним членом Російського фізико-хімічного товариства. Ця робота заслужила позитивні відгуки найбільших учених того часу Д. Менделєєва і А. Столєтова. Столєтов познайомив Ціолковського зі своїм учнем Миколою Жуковським, після чого Ціолковський став займатися механікою керованого польоту. Вчений побудував на горищі свого будинку примітивну аеродинамічну трубу, на якій провадив досліди з дерев'яними моделями. Він досліджував дирижабль, потім аеродинаміку літака. Надалі інтереси Ціолковського переключилися на дослідження космічного простору. У 1903 році він опублікував книгу "Дослідження світових просторів реактивними приладами", де вперше довів, що єдиним апаратом, здатним здійснити космічний політ, є ракета. Він заклав основи теорії ракет і рідинного ракетного двигуна. Ним вперше була вирішена задача посадки космічного апарата на поверхню планет, позбавлених атмосфери.

А доля посилала одне випробування за іншим: у 1902 році його син покінчив життя самогубством, потім його будинок затопило, при цьому було загублено багато розрахунків, зруйновані експонати, виведені з ладу машини.

Він був переконаний домосід. Великих зусиль коштувало умовити його навіть на поїздку до Москви, коли урочисто відзначали його сімдесят п'ять років.

У 1926-1929 роки Ціолковський вирішує практичне питання: скільки ж потрібно взяти палива в ракету, щоб отримати швидкість відриву і покинути Землю. Костянтину Едуардовичу вдалося вивести формулу, яка називається формулою Ціолковського.

Що змусило вченого зайнятися космонавтикою? Сам Ціолковський відповідав так: "Мені здається, перші насіння думки заронив відомий фантазер Жуль Верн; він пробудив роботу мого мозку у відомому напрямку. Прийшло бажання; за бажаннями виникла діяльність розуму. Звичайно, вона ні до чого б не повела, якби не зустріла допомоги з боку науки"...

У серпні 1933 р. в небо злетіла перша радянська рідинна ракета ГВРР-09. Тому він сказав так: "Я твердо вірю в здійсненність космічних подорожей і заселення сонячних просторів. Але я ніколи не наважуся сказати, коли це буде".  Фільм

21 травня - 160 років з дня народження Миколи Пильчикова (1857-1908), фізика, винахідника

І хай будь-що, треба щоб український народ знав своїх геніїв!

           Історія повертає нам імена людей, які були незаслужено забуті, хоча за часів свого життя вони були ві­домими в наукових колах, бо зробили вагомий внесок у розвиток світової науки. До таких належить і Микола Пильчиков — основоположник радіотелекерування та електрофотографії, людина дивовижно обдарована, вче­ний з надзвичайним талантом, дослідник властивостей х-променів, радіоактивності, геомагнетизму, метеорології, оптики, в доробку якого десятки відкриттів та винаходів світового значення. Без перебільшення — це український Едісон.

        Микола Дмитрович, у творчому доробку якого добрий десяток відкрит­тів і винаходів світового значення, народився 21 травня 1857 року в Полтаві, в родині відомого діяча українського національно-визвольного руху та педа­гога Дмитра Пильчикова. 

       Його батько отримав освіту в Київському університеті, близько знав Та­раса Шевченка (з 1846 року), був організатором недільних шкіл у Полтаві, одним із засновників літературного товариства імені Тараса Шевченка у Львові в 1873 році. Його вважали своїм духовним наставником Олександр Кониський, Панас Мирний, Іван Карпенко-Карий. 

       У домівці Пильчикових завжди було велелюдно. Тут зародилось чимало прогресивних починань, ініціатором і провідником яких був Дмитро Пильчиков. В умовах, коли українська мова була заборонена, велике значення мали організовані ним видання та продаж за доступними для народу цінами буква­рів, посібників з арифметики і літератури українською мовою. 

       Майбутній учений ріс у середовищі, де схилялись перед ідеями Шевче­нка, гаряче обговорювали пекучі питання суспільного життя, засуджували гноблення та сваволю, з повагою ставились до простого народу. 

    У 1876 році Микола став студентом фізично-хімічного відділення Харківського університету, а вже в 1878 році студент-другокурсник Пильчиков винайшов електричний фонавтограф, на кілька десятиріч випередивши зарубіжних дослідників, серед них і Т. Едісона, фонограф якого був механічним. Пильчиков здійснив чимало важливих досліджень з електрохімії, зокрема розробив ефективний оптично-гальванічний метод вивчення процесів електролізу. Від 1894 року М. Пильчиков працює в Одеському університеті. Тут він уперше в світі відкриває і застосовує явище електрофотографування, назване ним фотогальванографією. В Одесі Пильчиков провів багато експериментів із радіозв'язку. Найвидатнішим його досягненням було винайдення способу керування різними механізмами й пристроями по радіо, які він публічно продемонстрував 5 квітня 1989 року. З цього часу фактично починає своє життя радіотелемеханіка. У 1899−1901 рр. Микола Пильчиков здійснив перші в Україні експериментальні й теоретичні дослідження з радіоактивності ставши також одним із піонерів створення нового напряму — ядерної фізики. 

   У 1902 році Пильчиков очолив кафедру фізики та фізичну лабораторію технологічного інституту. Саме тут починалися студії з радіофізики, ядерної та кріогенної фізики. Пильчиков мріяв перетворити лабораторію на фізичний інститут. Одначе тим планам, як і багатьом іншим, не судилося збутися: виснажений напруженою боротьбою за демократизацію інститутського життя у 1905−1907 роках проти реакціонерів-чорносотенців, Микола Пильчиков 19 травня 1908 року пострілом у серце обірвав своє життя. Так прогресивний вчений висловив протест, як писалось в одному некролозі, проти «тьми, крові, шибениць і сваволі умундированих дикунів». 

      Творча спадщина вченого — це близько 100 праць, понад 25 оригінальних приладів та установок, кілька нових експериментальних методів досліджень.

        Кошти, що залишилися після смерті, учений ще за життя заповів на премії за кращі дипломні роботи студентам-технологам.

      Світ знає винахідника, американця Едісона, який став лауреатом Нобелівської премії в 1915 році; світ знає серба Миколу Теслу, якому Георг Вестигауз віддав без зайвих запитань мільйон доларів за пакет із сорока патентами, а не менш талановитий винахідник— українець Микола Пильчиков буй знищений і забутий навіть у себе на Батьківщині.          /Відео/

26 квітня в Україні День чорнобильської трагедії. У Білорусі також відзначають День Чорнобильської трагедії. У Росії День пам’яті загиблих у радіаційних аваріях і катастрофах.

Чорнобильська атомна електростанція, 26 квітня 1986 року, — планове виключення реактора, що тривало 20 секунд, здавалося звичайною перевіркою електрообладнання. Проте через декілька секунд в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. За офіційними повідомленнями, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації. Згідно з офіційними даними, радіоактивному опромінюванню піддалися майже 8 400 000 мешканців Білорусі, України та Росії, що перевищує чисельність населення Австрії.

Забруднено близько 155 000 кв.км території, що складає майже половину загальної площі території Італії. Сільськогосподарські угіддя площею майже 52 000 кв.км, а це більш ніж площа території Данії, забруднені цезієм-137 і стронцієм-90 з періодом напіврозпаду в 30 і 28 років, відповідно. Майже 404 000 людей були переселені, проте мільйони як і раніше живуть в умовах, коли залишкова дія, що зберігається, створює цілу низку небезпечних наслідків. 15 грудня 2000 року діяльність ЧАЄС як виробника електроенергії було припинена.

У вересні 2003 року на саміті СНД президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада глав держав СНД підтримала цю пропозицію.                                             Фільм: 10 моторошних фактів про Чорнобиль

12 квітня, світ відзначає День авіації та космонавтики − професійне свято працівників космічної галузі. Ця визначна дата присвячена першому польоту людини в космос − великій події, що дозволила людству заглянути за межі Земної оболонки.

День космонавтики: трохи історії

Чим знаменна дата 12 квітня 1961 року? Цього дня радянський космонавт Юрій Гагарін на космічному кораблі “Восток-1” вперше за всю історію людства облетів навколо нашої планети. Його політ тривав 108 хвилин. 

                      Як це було (відео)

У 1962 року Указом Президії Верховної Ради СРСР був встановлений День авіації і космонавтики, а через 6 років, в 1968 році, це свято отримало міжнародний статус. 

День космонавтики: цікаві факти про космос

§ Космос завжди був привабливим для людини – чи писала вона вірші, чи складала легенди або займалася вивченням і освоєнням космічних просторів. Наш Всесвіт − це незвичайне і незбагненне місце, яке людина намагається зрозуміти протягом усієї своєї історії. З ним пов’язано безліч цікавих фактів і історій.

§  На думку вчених, життя на Землі стала можливим завдяки безлічі різних збігів і факторів, що супроводжували Великий Вибух: якби гравітація була трошки сильнішою чи слабшою або ж вибух поширювався трохи швидше або повільніше − і виникнення людини було б неможливим.

§  Загальна кількість зірок у Всесвіті складає 10 квінтильйонів, (10 з 21 нулями) причому, їх набагато більше, ніж піщинок на всій Землі.

Першою людиною, яка подивилася на космос через телескоп, був Галілео Галілей понад чотири століття тому.

§  Першими собаками-космонавтами, що здійснили півстоліття тому орбітальний політ навколо Землі і благополучно повернулися додому, були безпородні Білка і Стрілка.

§  Супутник Землі Місяць щорічно віддаляється від нас приблизно на 4 см через зменшення періоду обертання Землі на 2 мілісекунди в день.

§  Світло далеких зірок летить крізь космічний простір зі швидкістю 300 000 км/с, а тому ми споглядаємо за зірками зараз, але бачимо їх такими, якими вони були десятки мільярдів років тому, причому, багатьох із них вже немає.

§  За підрахунками вчених, вік Сонця становить приблизно 4,6 млрд. років і зараз воно перебуває десь на середині свого життєвого циклу. Приблизно за 1 млрд. років через збільшення його яскравості і температури на Землі повністю зникне життя в її сучасному розумінні.

§  Маса Сонця становить 99,2% маси всієї Сонячної системи, і лише 0,2% припадає на всі інші планети, супутники, астероїди і інші матерії, включаючи людей на Землі.

§  Щороку з космосу на Землю падає приблизно 210 тисяч метеоритів, але вони не досягають поверхні Землі, тому що встигають згоріти в атмосфері. 
§  Великою популярністю у землян користуються послуги “Місячного посольства”, що займається продажем позаземних ділянок. І хоча юридичної сили ці угоди не мають, власниками ділянок позаземної тверді в період з 1980 року і до сьогодні стали близько 4 млн. осіб зі 180 країн світу.