21 травня - 160 років з дня народження Миколи Пильчикова (1857-1908), фізика, винахідника
І хай будь-що, треба щоб український народ
знав своїх геніїв!

Історія повертає нам імена людей, які були
незаслужено забуті, хоча за часів свого життя вони були відомими в наукових
колах, бо зробили вагомий внесок у розвиток світової науки. До таких належить і
Микола Пильчиков — основоположник радіотелекерування та електрофотографії,
людина дивовижно обдарована, вчений з надзвичайним талантом, дослідник
властивостей х-променів, радіоактивності, геомагнетизму, метеорології, оптики,
в доробку якого десятки відкриттів та винаходів світового значення. Без
перебільшення — це український Едісон.
Микола Дмитрович, у творчому доробку якого добрий десяток
відкриттів і винаходів світового значення, народився 21 травня 1857 року в
Полтаві, в родині відомого діяча українського національно-визвольного руху та
педагога Дмитра Пильчикова.
Його батько отримав освіту в Київському університеті,
близько знав Тараса Шевченка (з 1846 року), був організатором недільних шкіл у
Полтаві, одним із засновників літературного товариства імені Тараса Шевченка у
Львові в 1873 році. Його вважали своїм духовним наставником Олександр
Кониський, Панас Мирний, Іван Карпенко-Карий.
У домівці Пильчикових завжди було велелюдно. Тут
зародилось чимало прогресивних починань, ініціатором і провідником яких був
Дмитро Пильчиков. В умовах, коли українська мова була заборонена, велике
значення мали організовані ним видання та продаж за доступними для народу
цінами букварів, посібників з арифметики і літератури українською мовою.
Майбутній учений ріс у середовищі, де схилялись перед
ідеями Шевченка, гаряче обговорювали пекучі питання суспільного життя,
засуджували гноблення та сваволю, з повагою ставились до простого народу.

У 1902 році Пильчиков очолив кафедру
фізики та фізичну лабораторію технологічного інституту. Саме тут починалися
студії з радіофізики, ядерної та кріогенної фізики. Пильчиков мріяв
перетворити лабораторію на фізичний інститут. Одначе тим планам, як і багатьом
іншим, не судилося збутися: виснажений напруженою боротьбою
за демократизацію інститутського життя у 1905−1907 роках проти
реакціонерів-чорносотенців, Микола Пильчиков 19 травня 1908 року пострілом
у серце обірвав своє життя. Так прогресивний вчений висловив протест,
як писалось в одному некролозі, проти «тьми, крові, шибениць і
сваволі умундированих дикунів».
Творча спадщина вченого — це близько 100 праць, понад 25 оригінальних
приладів та установок, кілька нових експериментальних методів досліджень.
Кошти, що залишилися після смерті, учений ще за життя
заповів на премії за кращі дипломні роботи студентам-технологам.
Світ знає винахідника, американця Едісона, який став
лауреатом Нобелівської премії в 1915 році; світ знає серба Миколу Теслу, якому
Георг Вестигауз віддав без зайвих запитань мільйон доларів за пакет із сорока
патентами, а не менш талановитий винахідник— українець Микола Пильчиков буй
знищений і забутий навіть у себе на Батьківщині. /Відео/